Поради кураторам щодо проведеня занять-тренінгів

Деталі

Категорія: Сторінка психолога

Дата публікації

Автор: Іжко А.В.

Перегляди: 508

Слухайте!

Уважно слухайте учасників.

Реагуйте і відповідайте на те, ЩО сказано, а не на те, ЯК це сказано.

Дайте учасникам можливість повністю висловитись перед тим, як реагуватимете на ситуацію.

Уникайте надто бурхливої реакції, яку можна розцінити як несхвальне ставлення до висловленої думки, способу викладу, виразу обличчя або жестів слухача.

Зберігайте впевненість у собі, будьте спокійні та відкриті для будь-якої інформації.

Не оцінюйте!

Не показуйте своєї реакції і не висловлюйте суджень до того часу , поки не зрозумієте, що хотів сказати учасник.

Ставте відкриті питання ( такі, на які не можна відповісти просто «так» чи «ні»); відповіді на такі питання дадуть вам можливість отримати цінну інформацію.

Дискутуйте!

Погодьтеся із правом учасників на захист власної думки.

Поясніть ваше бачення ситуації.

З'ясуйте, чого хоче домогтись учасник.

Визначте схоже і відмінне у вашій точці зору й позиції учасника.

Пропонуйте варіанти : розкажіть учасникам, що вони могли б зробити залежно від ситуації.

Дозволяйте учасникам обирати власний тип дії.

Завжди будьте готові надати допомогу.

Дякуйте учасникам за те, що вони поділилися своєю думкою з групою.

ЯК ПОВОДИТИСЯ У ВИПАДКАХ ОПОРУ, ПРОТИДІЇ, КОНФЛІКТУ

У кожній групі на початку занять може виникати протидія або опір. Група також може не сприйняти авторитету й повноважень куратора. Це може виявитись у питаннях і коментарях , які звучатимуть як виклик. Наведемо, кілька способів , які підкажуть, як діяти в разі опору та виклику.

Реагуйте на коментарі або питання спокійно, говоріть діловим тоном.

Визнайте, що студент має право на особисту думку.

Солідаризуйтеся з тим, хто чинить опір, щоб допомогти зруйнувати можливий розкол за типом «ми - вони» (ми – це ті, то все знає, чутливі оборонці змін, вони – спокійні, наївні, старомодні гальма цих змін).

Будьте терплячі і не поспішайте. Не розраховуйте на те, що студенти будуть «там», де вам хочеться на початку занять. Розраховуйте на те, що вони можуть змінитися в результаті набутого досвіду.

Визнайте, що якийсь опір може бути викликаний недовірою до куратора групи. Погодьтеся, що не існує причин, за яких студенти повинні довіряти куратору із самого початку занять. Довіра не може бути вигадана, вона має бути побудована з групою.

Неписані правила спілкування

Деталі

Категорія: Сторінка психолога

Дата публікації

Автор: Іжко А.В.

Перегляди: 506

Не варто починати спілкування,в якому Ви зацікавлені, з публічної відстані. Установлення позитивного контакту в цьому випадку є майже неможливим.

Перші фрази краще вимовити, підійшовши на соціальну або формальну відстань ( залежно від взаємин із співрозмовником ).

Найважливіші слова варто говорити на особистій дистанції. Оскільки така дистанція є характерною для бесіди близьких знайомих, друзів, то співрозмовник підсвідомо налаштовується вислухати Вас і допомогти за необхідності.

Якщо ми на початку розмови, «підготувавши грунт », наблизимося до

співрозмовника на одну сходинку ( наприклад, із соціальної дистанції на особисту), то швидше за все, викличемо його прихильність. Якщо ж перескочимо через сходинку, ефект буде зворотним!

Стіл між співрозмовниками ніби збільшує дистанцію, надає бесіді офіційності.

Потрібно самому програмувати простір спілкування.

Поважайте особистий простір співрозмовника!

Почуття відповідності надзвичайно важливе в роботі педагога і всіх тих, для кого засоби вербальної і невербальної комунікації є інструментом професійної діяльності.

Поради психолога - дитину не карають

Деталі

Категорія: Сторінка психолога

Дата публікації

Автор: Іжко А.В.

Перегляди: 583

ПОРАДИ ПСИХОЛОГА, ДИТИНУ НЕ КАРАЮТЬ:

l. За те, що вона чимось не влаштовує дорослих: холерика за те, що він непосидючий і впер­тий, сангвініка — за рухливість, флегматика — за повільність, неврівноваженого — за плак­сивість.

2. Під час їжі.

3. Якщо вона зазнала невдачі (вона й без того засмучена, присоромлена, пригнічена). Тут кра­ще підтримати її.

4. За необережність, а вчать обережності, роблячи висновки з прорахунків дитини; за повільність, незібраність (за цим може бути приховане занурення в себе або фантазування); за забруднений і порваний одяг, а вдягають відповідно до обставин; за прорахунки самих батьків тощо.

5. На людях (в автобусі, на вулиці), адже це ще й публічне приниження.

6. При молодшій дитині, оскільки підри­вається авторитет старшої, а якщо є ревнощі між дітьми, то це може породити озлобленість у стар­шої дитини, а в молодшої — злорадство, а це погіршить їх взаємини.

7. За емоційність, імпульсивність, енергійність. Здатність передбачати наслідки своїх вчинків остаточно формується у дівчат до 18 років, у хлопців — до 20, але навчати цього слід з трьох, а особливо з п'яти років. Карати за вчинки, які дитина не може передбачити, — значить карати за те, що вона дитина.

8. Поспішно, не розібравшись: краще про­бачити десятьох винних, ніж покарати одного невинного. Необхідно поєднувати покарання з іншими методами виховання, дотримуючись педагогічного такту та враховуючи вікові та інди­відуальні особливості дитини.

Реакція батьків на вчинок дитини має бути продуманою, вільною від негативних емоцій. У реакції не повинно бути істеричності. На істе­ричний крик, жестикуляцію, надлишок емоцій дитина відповідає тим самим. Не повинно бути люті, гніву. Лють призводить до надмірних по­карань, а це породжує в батьків муки сумління. Спочатку покарали, а потім шкодують, жаліють. Тепер в очах дитини винні батьки і вона стає в позу ображеної. Не слід погрожувати дитині, краще попередити. Часом погроза сприймаєть­ся гірше, ніж саме покарання. В погрозі завжди є шантаж, і зрештою дитина також починає шан­тажувати батьків.

ПОРАДИ ПСИХОЛОГА

ЯК ЗАПОБІГТИ НЕГАТИВНИМ НАСЛІДКАМ ПОКАРАННЯ

1. Відокремлюйте свої почуття від дій. Не засуджуйте дитину. Вона має відчувати, що її люблять, але її дії в конкретному випадку мо­жуть бути неприйнятними. Пам'ятайте: щоб змінити вчинки дитини, треба навчитися розу­міти її. Суворі слова мають стосуватися тільки неправильних дій дитини, але не її особистості. Брутальність, моралізування, нетактовність свідчать про педагогічну непридатність, а дити­ну роблять невпевненою, знервованою, тривож­ною.

2. Уважно вивчайте свою дитину. Обов'яз­ковою умовою у виборі форм покарання є знан­ня індивідуальних особливостей дитини: її темпераменту, характеру, особливостей реагу­вання на певний вид покарання. Ви маєте знати стан її здоров'я, нервової системи. Дії дитини у стані нервового розладу є симптомами емо­ційних ускладнень через критику, звинувачення або покарання, напружену сімейну атмосферу. Зрозуміло, що витончений, вразливий мелан­холік сприйматиме покарання зовсім не так, як енергійний, товариський сангвінік, вибуховий холерик чи врівноважений, спокійніший флег­матик. Дівчаток теж треба карати не так, як хлоп­чиків. Дівчинка взагалі потребує особливого виховання, заснованого більшою мірою на ніжності й ласці. Вона більш чуттєва й емоційна, глибше переживає з приводу зроблених поми­лок. Часом одного суворого слова, навіть докір­ливого погляду, досить, щоб вона припинила небажані дії. Необхідно взагалі відмовитися від тілесних покарань, від яких шкоди більше, ніж користі.

3. Треба враховувати емоційний стан дити­ни. Якщо видно, що дитина засмучена і дуже переживає, то чи потрібно додавати негативу, використовуючи покарання? Але водночас тре­ба пам'ятати, що змінити поведінку дитини можна тоді, коли активізується її почуттєва сфе­ра. Відчувши всю повноту негативних пережи­вань, дитина навряд чи захоче повторити по­дібний вчинок. Потрібно, щоб вона набула цьо­го негативного досвіду, але тут не можна пере­старатися. А дорослий у цей час повинен бути поруч, зі схваленням поставитися до рішення дитини виправитися і всіляко підтримати її. Відповідайте на почуття дитини. Давайте їй виговоритися, щоб негативні емоції знайшли вихід у словах, а не в діях.

4. Перш ніж карати, треба обов'язково з'ясу­вати мотиви вчинку.

Якщо без покарання не можна обійтися, не­хай дитина вибере його сама. Практика пока­зує: діти здебільшого вибирають суворіше по­карання, ніж батьки. Але в таких випадках вони не вважають його несправедливим і не обража­ються.

5. Караючи дитину, впевніться у тому, що вона розуміє причину, щоб вона звинувачувала себе, а не того, хто карає. Якщо ж дорослий змушений застосувати покарання, то при цьому йому не можна використовувати образливі сло­ва, принижувати гідність маленької людини, акцентувати увагу на слабких сторонах, фізичних вадах дитини.

6. Дайте зрозуміти синові чи доньці, що дисциплінарні проблеми дітей стосуються не тільки дорослих, а є спільними для всіх.

7. Навчайте дитину норм і правил поведінки в різних місцях і різних життєвих ситуаціях ненав'язливо та без моралізування.

8. Накладіть обмеження на небезпечні та руйнівні дії. Допоможіть дитині спрямувати свою активність у дозволене русло. У цьому полягає основна формула динамічного підходу до про­блеми дисципліни дитини.

9. Будьте самі прикладом культурної поведін­ки з іншими людьми, з предметами та довкіллям.

10. Треба пам'ятати, що вся відповідальність за наслідки покарання цілком покладається на дорослого. Слід пам'ятати, що міра покарання повинна відповідати важкості провини, тобто не треба застосовувати серйозне покарання за не­серйозну провину.

Як зняти емоційне напруження

Деталі

Категорія: Сторінка психолога

Дата публікації

Автор: Іжко А.В.

Перегляди: 541

Кілька порад Дороті Сарнофф :

1. 1.Що б Ви не робили, не робіть це розслаблено. Тримайте себе не в напружені, а в енергійному стані. Ви справляєте гарне враження, коли поводитеся енергійно. Безвільно розслабивши тіло, Ви тільки означите свою присутність.
2. 2.Говоріть живо й натхненно – це найкраща косметика. Йдеться про миттєву посмішку: - це горизонтальне напруження м΄язів, тоді як натхнення – вертикальне. Вона злегка піднімає щоки й запалює Ваші очі. Спробуйте – побачите.
3. 3.Коли Ви розмовляєте, намагайтесь дивитися саме в очі. Часто люди дивляться не в очі, а на очі, у кращому випадку в одне око співрозмовникові. Це робить погляд сталим, неживим. Коли погляд переходить від одного ока співрозмовника до іншого, Ви бачите його душу.
4. 4.Не метушіться! Якщо Ви спостерігатимете певний час, то побачите, як багато у світі метушливих людей: вони крутять в пальцях олівці, каблучки, намисто, ланцюжки, згинають та розгинають скріпки. Часто ми не усвідомлюємо, що робимо, але наші манери відволікають увагу тих, хто нас слухає.
5. 5.Не ховайтеся за своє волосся. У людей є бажання бачити ваші очі. Спробуйте упорядкувати волосся і подивитись, яке враження це справить на Ваших співрозмовників. Частіше це сприяє підвищенню Вашого авторитету.
6. 6.Активно слухайте і промовляйте. Пам'ятайте, що під час зустрічі Вас однаково добре видно і коли Ви говорите, і коли мовчите. Виявляйте увагу і тілом, і очима, інакше у співрозмовника складеться неправильне враження. Уміння слухати робить Вас в очах інших гарним оратором.